2010-ті

У постмайданівському та постінтернетному українському суспільстві музичні спільноти стають усе більш горизонтальними та мережевими. Музика на фізичних носіях, концерти й вечірки перетворюються на «додану цінність» — видимі на поверхні сплески активності, коріння якої слід шукати у глибині вебу. Мережевий устрій таких спільнот в аналоговому світі, з одного боку, повторює цифрові структури, з іншого — завдяки нарощеній фізичній оболонці реального спілкування формує щільну сітку громадянського суспільства, яке відповідає на виклики воєнного часу.

У розмові про музику й спільні навколомузичні практики як сучасну царину свободи маємо зауважити два важливі фактори: Революцію гідності та інтернет 2.0.

Своя революція відповідала кожному періоду новітньої української музичної історії: Революція на граніті — бурхливій невизначеності кінця совєцької епохи, Помаранчева — оформленню острівців української незалежної думки в океані русифікованої пострадянщини, Революція гідності — пробудженню громадянського суспільства від політичної сплячки. Саме на майдані 2014 року практики горизонтальної взаємодії, котрі роками апробувалися в низових, зокрема музичних, спільнотах, вийшли за межі окремих тусовок чи рухів й перетворилися на спільну дію, спочатку для людей на одній, хоч і величезній, площі, а далі — й для усієї країни.

Тліючий російсько-український конфлікт, який де-не-де оприявнювався за доби ранньої незалежності, тепер вийшов назовні — у воєнні дії. Паралельно сталася й революція свідомості: навіть ті, хто не брав активну участь у Євромайдані, навчилися, й досі вчаться, суспільній відповідальності. На зміну ходінню по колу 1990-2000-х прийшов впевнений рух назовні.

Тим часом у світі відбулася інша, тиха й далека від емансипативної, революція: закінчилася «епоха невинності» раннього інтернету — з нерівномірного, напівзасвоєного простору, що спонукав до самостійного пошуку, він перетворюється на розгалужену стерильну сітку субмереж, котра крок за кроком комерціалізується. Соціальні мережі, але також і музичні стрімінги, задають алгоритми слухацької та авторської поведінки.

Серед властивостей вебу 2.0 — прозорість і мікропублічність. Хоч ми й маємо ілюзію контролю обсягу свого особистого часу, що його готові віддати на плетіння мережевої тканини, тенета вимагають дедалі більшої нашої залученості, адже в них аудиторія перетворюється на колективного автора. В термінах музичного світу це ілюструють рейви: ді-джей — фігура протилежна рок-богові з гітарою на п’єдесталі, найчастіше він розташований на одному рівні з публікою, яка і є головним перфомером. Хоча в Україну рейви прийшли відносно рано, саме після 2014 року вони стають масовими.

З темою нової низової масовості працює режисерський дует Романа Хімея та Яреми Малащука, зокрема в серії фільмів «Присвячується молоді всього світу» про рейви СХЕMA. СХЕМУ було започатковано київським ді-джеєм Славою Лепшеєвим у 2014 році. Вечірки на сотню людей на гаражах та під київськими мостами переросли у найбільший рейв країни й надихнули промоутерів з інших міст, а їхня демократичність відсилала до епохи канонічних європейських рейвів напередодні інтеграції у велику індустрію. Диптих «Присвячується молоді всього світу» ІІ і ІІІ є покадрово синхронним, відмінність між фільмами криється поза дією на екрані — в зовнішньому контексті. Другу частину було створено у 2019 році, а третю — у 2023, після пандемії СOVID-19 та початку повномасштабної війни.

Рейви демонструють стрибок від субкультури до культури, про який також свідчить жанрова дифузність та нова перформативність. Обидві тенденції втілилися в діяльності львівського постблек-метал гурту pušča (2019-2022). Попри недовгу історію й скромну дискографію pušča встигли стати культовим гуртом із впізнаваною естетикою, насамперед завдяки концертам. Майже для кожного виступу вокалістка гурту Сейра майструвала новий костюм: один з них був відтворений для експозиції в повному розмірі — силует з блискучого чорного пластику з короною з гілок та чавунних деталей, що їх Сейра відшукала на київських вулицях перед концертом у «Теплому ламповому» в червні 2021 року, є згустком енергії, магічною силою, що народжується у стихійному ритуалі.

У 2010-2020-х елементи нойзу просочуються якщо не в мейнстрим, то в більш відкриті й гнучкі незалежні сцени, а вплив музичних спільнот стає помітним у мистецькому й культурному полі. Нойз-музика тісно пов’язана з технікою circuit bending («викривлення ланцюгів») — втручання в мікросхеми електронних пристроїв з метою їхньої трансформації у музичний інструмент. «Викривлювати ланцюги» світоустрою — метафора прямої політичної дії. Те, що раніше практикувалося лише диваками та аутсайдерами, стає нормою, а часто й громадянським обов’язком.